слова песни Мария Бурмака - Вітер
Вiтер хворий вiє стиха,
ледве ходе, ледве диха,
щось задумує неначе -
враз без голосу заплаче,
то в гаю зламає гiлку,
стане, виструже сопiлку,
i на дудцi тихо грає
i прохожим серце крає.
То бiжить над море синє,
то на гори тихо лине.
I над кручею в задумi
передумує всi думи...
Часом гнiв його ужале,
вiн забуде болi-жалi,
вiн як вихор вже несеться
i шалiє i смiється...